аже межю перетнеть борътьнѹю. или ролѣинѹю разореть. или дворнѹю тыномь перегородить то •в͠і• гр(в)нѣ. продаже. РПр сп. 1285–1291, 621б; то же РПрМус сп. XIV2, 14.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
перегородити — див. перегороджувати … Український тлумачний словник
перегородити — див. перегороджувати … Словник синонімів української мови
перегородити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
перегороджувати — перегородити 1) (чим розділяючи на частини приміщення, простір), розгороджувати, розгородити; перепинати, переп ясти, перепнути (перев. тканиною); перетинати, перетяти, перетнути (річку, канал тощо штучними спорудами) 2) (шлях комусь / чомусь),… … Словник синонімів української мови
поперегороджувати — ую, уєш, док., перех. Перегородити що небудь (про багатьох); перегородити багато чогось … Український тлумачний словник
перебивати — а/ю, а/єш, недок., переби/ти, б ю/, б є/ш, док., перех. 1) тільки док. Убити всіх чи багатьох, одного за одним. 2) Розділяти ударом надвоє; ударом ламати, пошкоджувати що небудь. || перен., розм. Переділити, перегородити що небудь. •• Переби/ти… … Український тлумачний словник
перегороджений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до перегородити. || перегоро/джено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Розділений на частини … Український тлумачний словник
порозгороджувати — ую, уєш, док., перех. 1) Знищити перегородки, тини, огорожі і т. ін. між чим небудь. 2) Відгородити тинами, огорожами і т. ін., перегородити все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
перепнути — 1 дієслово доконаного виду перегородити перепнути 2 дієслово доконаного виду зав язати ще раз … Орфографічний словник української мови
